ЇСТИВНІ ПЛІВКИ: КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

На часі загострилася екологічна ситуація пов'язана з утилізацією полімерних пакувальних матеріалів використовуваних у харчовій промисловості. Тому перед вітчизняною харчовою індустрією постало завдання створення та масове використання нової упаковки здатної не тільки зберегти свої властивості при транспортуванні, зберіганні і реалізації продукту, але і захистити його в процесі товарообігу. Відтак, найбільш оптимальним способом вирішення даної проблеми на нашу думку, є створення їстівних плівок на основі природних біополімерів – нетоксичних, які легко утилізуються, здатних забезпечити ефективний захист їжі від мікробних пошкоджень, впливу кисню повітря, запобігти усушці продукту під час виробництва і зберігання [1].
Зростаючий інтерес до створення їстівних плівок, пов'язаний з тим, що вони сприяють захисту продуктів від мікробних уражень і впливу кисню, запобіганню їх усушки в процесі виробництва і зберігання.
Їстівні плівки – єдиний вид біологічної упаковки, що розкладається та яка не потребує індивідуального збору та особливих умов утилізації. Це їх головна відмінність від традиційних біорозкладаних пластиків, які спочатку були запропоновані як альтернатива синтетичним полімерним матеріалам, і всі були переконані, що їх створення раз і назавжди вирішить проблему утилізації відходів полімерної упаковки, яка сьогодні є небезпечною та може бути глобальною екологічною катастрофою.
Сьогодні їстівні полімерні плівки виконують роль, аналогічну тій, яку виконують натуральні оболонки на фруктах і ягодах, а саме: запобігають втраті вологи, контролюють обмін таких газів як кисень, двуокис вуглецю, надають продукту формостійкість і стійкість до зміни властивостей в цілому. Вони також забезпечують стерильність поверхні продукту і збереження в продуктах харчування важливих компонентів, наприклад, летких речовин, що забезпечують запах і аромат їжі. Крім того, привабливими для споживача їстівні плівки робить додаткове наявність у їх складі корисних для здоров'я речовин, таких як вітаміни, мінерали, біофлавоноїди, деякі екстракти і т. п.
В даний час основними плівкоутворюючими компонентами для отримання їстівних упаковок є: полісахариди (крохмаль, ефіри целюлози, хітозан, пуллулан, декстрини, альгінати, каррагінани, пектини, камеді), білки (колаген, желатин, зеїн, глютен, соєві ізоляти, казеїн), ліпіди (воски: бджолиний, карнаубський та ін.), в англомовній літературі в цю ж групу включають навіть парафін, отриманий з нафти; ацетоглицериды, гліцериди) або їх комбінації [2].
У ряді публікацій [2, 3] замість полісахаридів виділяють групу гідроколоїдів, де крім полісахаридів відносять і синтетичні гідрофільні полімери, дозволені у використанні в харчовій промисловості, наприклад, ефіри на основі поліетиленоксиду. Взагалі термін «гідроколлоїди» − це збірна назва гідрофільних полімерів, низько-концентрований розчини яких при певних умовах мають драглеподібні властивості [4].
Їстівні плівки, отримані на основі цих класів хімічних сполук, розрізняються за властивостями. Так, плівки полісахаридів гідрофільні та дозволяють отримати широкий спектр композиційних пакувальних матеріалів, оскільки в плівку можна ввести різні водорозчинні добавки: ароматизатори, барвники та ін.. Вони сприятливо взаємодіють з основним полімером водневого зв'язку.
Ці плівки є хорошим бар'єром для кисню, але, на жаль, поганим для вологи. Білкові плівки також гідрофільні, тому, як і полісахаридні добре пропускають пари води. Ліпідні плівки, навпаки, володіють відмінними бар'єрними властивостями у відношенні до вологи, але характеризуються невисокою механічною міцністю [5]. Тому при отриманні їстівних плівок з заданими властивостями доцільно використовувати композиції, складені для вирішення конкретної задачі.
Перспективним є також створення нетоксичних, легко утилізовуючих їстівних плівок, отриманих з природних біополімерів у поєднанні з концентрованими ягідними соками (червоної смородини), які виступають у ролі консервантів, а їх використання в технології виробництва наприклад м'ясних продуктів   збільшуватиме терміни придатності їх.
Таким чином, для того, щоб задовольняти потреби/запити споживача і виконувати основну функцію з підвищення якості харчових продуктів, їх захисту від фізичних, хімічних і біологічних впливів, їстівні плівки не повинні містити у своєму складі токсичних, алергенних компонентів; забезпечувати стабільність структури продукту і запобігати механічним пошкодженням при транспортуванні, зберіганні, обробці, забезпечувати напівпроникненість газів, включених в аеробне та анаеробне дихання, створювати внутрішню рівновагу газового середовища в упаковці; запобігати втраті компонентів; зберігати ароматичні, поживні, органолептичні характеристики, важливі для сприйняття продукту споживачем; забезпечувати біохімічну стабільність продукту; захищати його від зовнішніх забруднень; покращувати зовнішній вигляд і сенсорні характеристики; слугувати носієм бажаних харчових і смакових добавок, а їх виготовлення повинно бути технологічним і економічно доцільним.

1. Сирохман І.В. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари: Підруч. / І.В. Сирохман, В.М. Завгородня, В.Т. Лебединець// К.: Знання, 2014. – С. 205.
2. Donhowe, G. Edible films and coatings: characteristics, formation, definitions, and testing methods / G. Donhowe, O. Fennema // Edi-ble Coatings and Films to Improve Food Quality. Ed. By Krochta J., Baldwin E., Nisperos-Carriedo M. CRC Press: Boca-Raton, 1994, – P. 1–23.
3. Hydrocolloids in Food Processing / Ed. Laaman T. – Oxford, UK: Wiley-Blackwell, 2010. – 360 p.
4. Dhanapal, A. Edible films from Polysaccharides/A. Dhanapal [et al.] // Food Science and Quality Management. – 2012. – Vol. 3. – P. 9–18.
5. Suput, D. Edible films and coatings – sources, properties and ap-plication / D. Suput [et al] // Food and Feed Research. – 2015. – Vol. 42, Is. 1. – P. 11–22.