МОНІТОРИНГ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ

О.А. Прядко,
к.т.н., доц. кафедри
технології м’ясних, рибних та морепродуктів,
Національного університету біоресурсів і
природокористування України
В.В. Ткачук,
к.т.н., доц. кафедри товарознавства та експертизи в митній справі
Луцький національний технічний університет


МОНІТОРИНГ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ

Статистика свідчить, що 80% всіх хвороб у світі пов’язані з незадовільною якістю питної води й порушеннями санітарно-гігієнічних норм водопостачання. Тому забезпечення населення якісною питною водою виступає життєво важливим національним інтересом будь-якої держави, у тому числі і України, що і визначає актуальність та важливість проблеми, що вибрана для дослідження. У цілому проблема питного водопостачання має три складові: наявність питної води в населеному пункті, її доступність і безпечність.
На успішне вирішення зазначених завдань органами державного управління та місцевого самоврядування деструктивний вплив здійснюють наступні основні фактори:
1.Незадовільний екологічний стан поверхневих та підземних джерел питного водопостачання. За рівнем водозабезпечення Україна посідає одне з останніх місць в Європі, тоді як за водоємністю валового суспільного продукту випереджає більшість із них – водні ресурси нашої країни використовуються, а отже, і забруднюються набагато інтенсивніше, ніж в інших країнах. Понад 80 % населення України користується для задоволення питних і побутових потреб водою з відкритих водоймищ, при цьому майже 30 мільйонів п’ють воду з Дніпра. На жаль, басейни майже всіх річок України можна віднести до забруднених і дуже забруднених, переважно сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, важкими металами тощо. Найбільш забрудненими є води Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця.
2.Потенційна загроза ускладнення санітарно-епідемічної ситуації в окремих регіонах країни внаслідок низької якості питної води. Вона повинна бути гарантовано безпечною за епідеміологічними і радіологічними показниками, хімічно нешкідливою і благополучною за органолептичними властивостями. На сьогодні методів, що дають змогу якісно очистити воду, у світі достатньо. Деякі з них хоча і повільно, але починають впроваджуватися на водоканалах України. Так, «Київводоканалу» новітні технології дали можливість значно знизити дозу хлору, а отже, і хлорорганічних сполук у питній воді. Вітчизняні комунальні служби намагаються впроваджувати такі сучасні методи, як опромінення ультрафіолетом та озонування.
3.Незадовільний технічний стан та зношеність основних фондів систем питного водопостачання та водовідведення, використання застарілих технологій та обладнання в системах питного водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів. Наразі в Україні четверта частина водопровідних очисних споруд потребують відновлення або вдосконалення і кожна п’ята насосна станція відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано 3697 шт. насосних агрегатів, з яких 40 % потребує заміни [1,2]. У значній частині міст (56,3 %) з населенням понад 100 тис. чоловік через значну зношеність основних фондів та дефіцит потужностей послуги з водопостачання надаються не цілодобово, а за графіком. А це втрачені електроенергія, реагенти, матеріали. Загальна протяжність комунальних водопровідних мереж складає 130,9 тис. км, з яких 49.5 тис. км, або 37,8 % (при 35,4 % у 2015 році) знаходяться в аварійному стані і потребують заміни. Порівняно з показниками 2015 року протяжність аварійних та ветхих водоводів збільшилась на 1267 км (11 %), вуличних мереж на 3057 тис. км (9 %). Порівняно з 2015 роком протяжність аварійних та ветхих колекторів збільшилась на 181,1 км (6 %), вуличних мереж - на 478 км (5,6 %).
4.Недостатність використання розвіданих запасів та перспективних ресурсів підземних вод для питного водопостачання населення. Питне водопостачання України здійснюється за рахунок як поверхневих (70%), так і підземних джерел (30%). Часто питна вода з підземних джерел у системах централізованого водопостачання не відповідає вимогам чинного стандарту за такими показниками як залізо (І-20 мг/куб. дм, частіше І-5 мг/куб. дм), марганець - супутній компонент заліза (0,2-1,5 мг/куб. дм), жорсткість характерна для південного та центрального регіонів України (від 8-12 до 20-22 мг-екв/куб. дм). хлориди, сульфати, загальна мінералізація – супутні компоненти жорсткості, фтор – характерний для підземних вод Полтавської, Львівської, частково Чернігівської і Черкаської областей (2–6 мг/куб. дм. іноді 10–12 мг/куб. дм) [2-4]. Поверхневі води, які використовуються для питних потреб, за гідрохімічними показниками, в основному, належать до II–III класу, а частина водойм взагалі належить до IV класу якості і характеризуються як проблемні для використання.
5.Обмеженість інвестицій та дефіцит фінансових ресурсів, необхідних для розвитку, утримання в належному технічному стані та експлуатації систем питного водопостачання та водовідведення. У 260 міських населених пунктах якість питної води за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам чинного стандарту. Згідно з оцінками, близько 40% існуючих водопровідних очисних споруд потребують відновлення або вдосконалення. Через постійне суттєве зменшення водоспоживання різко зменшуються швидкості руху води у водогонах га розподільчих мережах, що призводить до її застою і відповідно, до погіршення якості. Одним із стратегічних напрямів реформування підгалузі водопровідно-каналізаційного господарства є проведення ефективної енергозберігаючої політики, спрямованої на зменшення витрат і втрат енергоносіїв, зниження енергоємності продукції та послуг, яка у структурі витрат займає понад 50%.
Зазначені основні фактори мають довготривалий характер і суттєво впливають на ефективність забезпечення населення та об’єктів інфраструктури держави якісною питною водою і створюють ряд проблем для забезпечення національної безпеки України, зокрема для збереження здоров’я населення та трудового потенціалу держави. Для зменшення їх деструктивного впливу необхідно кардинально переглянути політику водо забезпечення населення. При цьому особливу увагу слід звернути на дотримання вимог екологічної безпеки та захисту навколишнього середовища.

Список використаних джерел
1. Сафранов Т. А. Екологічні основи природокористування: навч. посібник /Т. А. Сафранов. – Львів : Новий світ–2000, 2004. – 248 с.
2. Olga Pjadko Harmonization of quality requirements of drinking water / Olga Pjadko, Galina Gumenyuk, th Central European Congress on Food 2016 — Food Science for Well-being (CEFood 2016): Book of Abstracts. — 23-26 May 2016. — K.: NUFT, 2016. —136-137 p.
3. Прядко О.А. Гармонізація якісних вимог води питної / О.А. Прядко // Товарознавчий вісник: Збірник наукових праць. - Випуск 8. Редкол.: відп.ред. д.т.н., проф. Байдакова Л.І. - Луцьк: ЛНТУ, 2015. - С. 218-224.
4. Прядко О.А. Гармонізація водного законодавства / О.А. Прядко // Трансформація національних моделей економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали міжн. Наук.-прак. конф. (Київ, 20-22 листопада 2013р.) / відп.ред. А.А.Мазаракі. - К.:Київ. нац. торг.-економ. у-т, 2013. - С.387-389.