ЯКІСТЬ ЯК ЗАПОРУКА КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

Для розширення можливостей вітчизняних підприємств на світових ринках необхідною умовою є підвищення вимог до якості їх продукції.
У цьому сенсі виникає необхідність впровадження й сертифікації систем менеджменту якості відповідно до міжнародних стандартів ISO [1].
Компанії, що працюють на міжнародних ринках до підприємств, з якими вони співробітничають, ставлять вимоги щодо підтвердження якості і досконалості бізнесу згідно з міжнародними стандартами.
Звичайно, конкурентоспроможні підприємства зможуть одержати доступ до нових ринків через розширення відносин з міжнародними компаніями. Але більшість вітчизняних підприємств через низьку конкурентоспроможність не зможуть відповідати вимогам міжнародних стандартів і, звичайно, зникнуть з відповідних ринків, де їхні місця займуть зарубіжні фірми.
Отже, найважливішою проблемою, від якої залежить успішність чи, навпаки, загроза закриття, є забезпечення конкурентоспроможності підприємств за концепцією якості й безпеки.
Забезпечення безпеки товарів та послуг вирішується декількома способами і, перш за все, введенням технічних регламентів, які встановлюють обов’язкові вимоги держави до продукції. Для цього необхідно: реформувати державну систему стандартизації та сертифікації, яка дозволила б підтверджувати безпеку вітчизняної продукції відповідно до міжнародних стандартів; розробити заходи, які попереджували б постачання небезпечної продукції.
Звичайно, ця проблема може бути вирішена на рівні держави і належить до державної регулюючої функції, але підприємства повинні розуміти, що технічне регулювання не гарантує конкурентоспроможності виробників, оскільки продукція споживається не тільки тому, що вона безпечна.
Це означає, що до продукції ставляться і інші вимоги, зокрема досягнення певного рівня якості. У цьому плані необхідна ретельна робота менеджменту підприємства всіх рівнів стосовно прагнення випускати якісну продукцію на засадах стандартів ISO та досягнення відповідності вимогам державних стандартів. Такий підхід здатний забезпечити конкурентоспроможність, але теж частково, оскільки за однакової пропозиції у споживача є можливість обирати товари, віддаючи перевагу кращим виробникам, тобто тим, що мають конкурентну перевагу. Це означає, що пропозиція товарів повинна перевищувати аналогічну пропозицію конкурентів за рахунок постійних удосконалень щодо якості.
Світова практика пропонує підхід, який вважається найбільш прогресивним і ефективним та базується на процесах ініціативи і творчості – це концепція Загального управління якістю. Не зупиняючись на конкретизації її сутності, зазначимо, що для практичного застосування TQM українськими підприємствами необхідно: використовувати досвід зарубіжних і кращих українських підприємств щодо вдосконалення діяльності відповідно до вимог міжнародних стандартів; користуватися послугами інфраструктури послуг в галузі запровадження в практику господарювання системи управління TQM; створювати ефективний механізм формування стратегії, орієнтованої на забезпечення конкурентоспроможності, і її реалізації; забезпечувати постійний моніторинг конкурентів і комплексне дослідження власного конкурентного становища.
У сучасних умовах лише такий підхід стане передумовою досягнення стійкої конкурентоспроможності для суб’єктів господарювання в українській економіці.
Інтегрування у глобальну економіку є неминучим явищем, а тому основними умовами виживання вітчизняних підприємств є забезпечення довготривалої конкурентоспроможності та утримання конкурентних переваг за рахунок якісної пропозиції.
1. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: управління, оцінка, стратегія: монографія / В.А. Павлова, О.В. Кузьменко, В.М. Орлова, Г.А. Рижкова. – Д.: Вид-во ДУЕП ім. А. Нобеля, 2011. – 352 с.
2. Міжнародні стандарти ISO 9000 та їх роль в управлінні якістю продукції [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://e-works.com.ua/work/5287_Mijnarodni_standarti_ISO_9000_ta_ih_rol_v_ypravlinni_yakistu_prodykcii.html