МОЛОДЬ УКРАЇНИ: ВІД ОСВІТИ ДО ПРАЦІ

Питання вибору професії – це можливість в майбутньому отримати хорошу роботу, саме освіту та професійну підготовку вважають визначальними чинниками в забезпеченні зайнятості молоді. Однак на вітчизняному ринку праці проявляються й інші тенденції. З одного боку, молоді зазвичай притаманний вищий освітній рівень порівняно зі старшим поколінням, а з другого – високий рівень освіти молоді аж ніяк не завжди служить запорукою доброго працевлаштування. Спробуємо розібратися чому?
На сучасному етапі діяльність закладів вищої освіти, в контексті вимог ринку праці, можна охарактеризувати таким чином:
 вищі навчальні заклади у визначенні обсягів і напрямів підготовки кадрів здійснюють орієнтацію, в першу чергу, на попит зі сторони населення та на наявні ресурсні можливості ВНЗ, передусім кадрові, а не на потреба ринку праці;
 недостатня взаємодія вищих навчальних закладів з роботодавцями державними центрами, запізніле реагування на зміни в попиті на фахівців зі сторони підприємств та галузей, ігнорування сучасних вимог роботодавців до якісних характеристик фахівців, рівня їх компетенцій.
Всі ці ознаки призводять до відсутності балансу між попитом і пропозицією на ринку праці фахівців з вищою освітою, труднощів з працевлаштування Незбалансованість праці на ринку освітніх послуг має такі наслідки:
 збільшується частка випускників, які працевлаштовуються не за отриманою спеціальністю, що знижує цінність здобутої освіти;
 для роботодавців виникає необхідність організації додаткової підготовки та перепідготовки фахівців, які не мають необхідної кваліфікації, що вимагає додаткових фінансових і матеріальних витрат.
Розглядаючи потреби молодого покоління українців у подальшому навчанні, виокремимо мотиви, з яких випускники шкіл обирають ВНЗ. Відрадно, що майже половина молоді мотивує свій вибір прагненням стати висококваліфікованим спеціалістом в обраній сфері діяльності, тобто розраховує на працю за покликанням. На жаль, є чимало таких, хто зробив свій вибір випадково. Останніми роками широко практикується подання одночасно великої кількості заяв на вступ до різних навчальних закладів і на зовсім різні спеціальності. Це свідчить про невизначеність вибору та розрахунок на те, що до якогось ВНЗ просто пощастить вступити.
Нерідко вибір спеціальності випускник школи робить під впливом батьків чи родичів, орієнтуючись на їхню думку й фінансові можливості. У сімнадцять років не всі можуть розібратися в самому собі – чого ти прагнеш, які знання хочеш здобути? Значній частині молоді властива орієнтація не на здобуття конкретної спеціальності, робота за якою надалі має задовольнити матеріальні та духовні потреби, а лише на формальне отримання диплома про вищу освіту.
Молодь, більшість якої шукає перше робоче місце, надзвичайно стурбована питанням працевлаштування. Йдеться про тих, хто не має необхідних «зв'язків» та стажу роботи, адже майже в усіх установах, організаціях та приватних структурах віддають перевагу людям із досвідом роботи, котрі набули певних навичок, а молодим людям, за плечима яких лише теоретичні знання відмовляють у роботі.
Водночас на ринку праці сьогодні затребувані представники робітничих і технічних професій, однак відповідний профіль навчання слабко популяризується і залишається недостатньо привабливим для молоді, бо не відповідає сучасним уявленням про престиж роботи й комфортні умови життя. Навчальні заклади пропонують здобувати другу або паралельну освіту, але чи потрібно це вчорашньому студентові? Чи потрібно друга вища освіта працівнику, який успішно справляється з усіма завданнями, що ставить йому керівництво?
«З усіх видів виживають не найсильніші і не найрозумніші, а ті, хто найкраще пристосовується до змін» (Чарльз Дарвін «Походження видів», Лондон 1859). Для людини засобом пристосування завжди був мозок і, звичайно, здатність вчитися, отримувати знання. Змінилися кадрові умови прийому на роботу – давайте до них пристосуємось. Змінився характер роботи з незалежних від нас причин – давайте навчимося справлятися з новими завданнями і вимогами.
Зрозуміло, досвід і бажання дізнаватися щось нове, стежити за новими тенденціями, методами роботи , якийсь час допоможуть залишатися професіоналом. Але часто людина маючи професійні знання, багаторічний досвід, має вузькопрофесійний диплом і саме це різко знижує шанси стати керівником.
В результаті Ваш колишній підлеглий, можливо не маючи досвіду, але з дипломом, відповідним до вимог, стає Вашим начальником.
У свою чергу для молодого фахівця, що має крім диплома за основним фахом диплом менеджера або економіста, завжди є шанс практично вертикального кар’єрного росту.
Серйозне підвищення шансів отримати хорошу роботу на ринку праці, розширення кругозору і збільшення арсеналу професійних навичок –до цього повинен прагнути фахівець та й просто людина.
Рівень безробіття серед випускників навчальних закладів – один з індикаторів, що характеризує ефективність освітньої політики.
Отже, нинішній стан справ у системі української освіти викликає велике занепокоєння, оскільки якість підготовки фахівців не дає змоги виконати замовлення сучасного суспільства. Тому на часі розширення переліку ключових законопроектів, прийняття яких необхідне для реалізації реформи системи освіти. Також необхідно підвищити рівень соціального захисту учасників навчально-виховного процесу та поглибити інтеграцію вищої школи з наукою й виробництвом.
1. Балакірєва О. М. Проблеми працевлаштування та міграційні орієнтації молоді / О.М. Балакірєва, О.В. Валькована / Економіка і прогнозування. – 2006. – № 4. – С. 76–91. 2. Дискримінація українських студентів у системі вищої освіти [Електронний ресурс].–http://myreferatik.in.ua/forum/35-476-13. Офіційний веб-сайт Державної cлужби cтатистики України [Електронний ресурс]. – http://ukrstat.org/uk 4. Проект з покращення освіти в Україні [Електронний ресурс]. – http://www.csr-ukraine.org/