ПІДГОТОВКА МАЙБУТІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Н. А. Беседа, к. пед. н.,
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка,
Україна


ПІДГОТОВКА МАЙБУТІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Модернізація системи освіти в Україні супроводжується реформами загальнодержавного масштабу. Із цього приводу В. Бобрицька зазначає: «Головною метою державної політики України в галузі освіти є створення умов для утвердження принципів демократизації і гуманізації, відродження національних традицій, а також реформування всіх ланок освіти відповідно до європейських та світових стандартів» [1, с. 194].
Аналіз науково-методичної літератури вказує на те, що значний внесок у дослідженні проблем інтеграції України в європейський  і світовий освітній простір належить В. Кременю, В. Бебику, М. Згуровському, С. Ніколаєнку та ін. Науковий інтерес становлять праці І. Зязюна, І. Підласого, І. Єрмакова, С. Сисоєвої [3], присвячені визначенню сутності педагогічних інновацій та їх значущості для розвитку освітньої галузі та суспільства загалом.
Із позиції нашого дослідження цікавими є напрацювання О. Ващенко, Е. Вайнера, М. Смірнова, С. Свириденко та ін., які проаналізували  упровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу.
Узагальнення низки наукових розвідок учених вказує на те, що наразі проблема здоров’язбереження дітей і учнівської молоді постає особливо гостро.
У зв’язку з цим мета дослідження – обґрунтувати доцільність підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту до застосування здоров’язбережувальних технологій у процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності.
Означена мета конкретизована в таких завданнях:
1. Охарактеризувати головні змістові аспекти здоров’язбережувальних технологій.
2. Обґрунтувати важливість означених технологій у контексті підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання і спорту.
Актуальність проблеми здоров’язбереження дітей і учнівської молоді підтверджує низка фактів. Зокрема, за даними Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва АМН України [6] захворюваність серед учнівського контингенту за останні 10 років зросла на  26,8 %, збільшився відсоток учнівської молоді, яка страждає на гіпертонію та неврози. До найпоширеніших хвороб учнів варто віднести захворювання очей, опорно-рухового апарату, травної, ендокринної системи, а також порушення психіки, патологію репродуктивної системи та наявність новоутворень. Доказом цього є такі дані: упродовж першого-дев’ятого класів частота порушень постави у дітей зростає в 1,5 рази; зниження гостроти зору – у 1,5 рази; патологій травної системи – у 1,4 рази, а ендокринної – у 2,6 рази. Водночас тільки 7 % учнів мають задовільний стан здоров’я. Змушує замислитися факт: коли у першому класі 30 % учнів мають хронічні захворювання, то серед  п’ятикласників цей показник сягає 50 %, а серед дев’ятикласників – 64 %. Як бачимо, серед учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів простежується чітка тенденція до погіршення здоров’я.
 Не слід залишати поза увагою соціально зумовлені захворювання: тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків, ВІЛ/СНІД, туберкульоз, хвороби, що передаються статевим шляхом. Статистика свідчить, що Україна  займає одне з перших місць у світі за поширеністю вживання алкоголю серед дітей та підлітків. Водночас, не втрачає своєї актуальності така медико-соціальна проблема, як дитячий травматизм. Слід підкреслити, що негативно впливає на діяльність всіх органів та  систем організму дитини ритм сучасного шкільного життя. Як наслідок, розвивається   перевтома і  виснаження адаптаційних резервів організму. Наразі вченими доведено, що ситуація ускладнюється педагогічними помилками, що призводять до невротичних порушень, гіподинамії та розвитку хронічних захворювань.
Як бачимо, тенденція погіршення здоров’я дітей учнівської молоді набирає загрозливого для нації темпу й вимагає підвищення якості підготовки фахівців із фізичного виховання і спорту до застосування здоров’язбережувальних технологій в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності.
Розкриємо сутність здоров’язбережувальних технологій, аналізуючи їх зміст і принципи. Аналіз напрацювань теоретиків і практиків (В. Сонькін, С. Свириденко, О. Ващенко та ін.) дає змогу виокремити такі ознаки здоров’язбережувальних технологій:
 створення сприятливих умов навчання, спрямованих на усунення стресогенних ситуацій та поліпшення психологічного клімату в навчальному закладі;
 забезпечення раціонального розподілу часу й енергозатрат вихованців під час організації навчально-виховного процесу;
 дотримання відповідності розумового і фізичного навантаження віковим та індивідуальним особливостям вихованців;
 забезпечення раціонального рухового режиму.
Із цього приводу вважаємо слушними рекомендації О. Савченко: «На якісно новому рівні треба домогтись повернення у школи єдиного рухового режиму, фізичних вправ з музичним супроводом, зняття статичних перевантажень учнів шляхом організації рухової діяльності на перервах» [2, с. 1].
Підсумовуючи вищевикладене, маємо підстави для формулювання таких висновків:
1. Упровадження здоров’язбережувальних технологій сприятиме послідовному, систематичному, грамотному здоров’язбереженню дітей і учнівської молоді й підвищенню рівня їх навчальніх досягнень.
2. У процесі професійної підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту центральне місце відводиться їх підготовці до застосування здоров’язбережувальних технологій під час фізкультурно-оздоровчої діяльності.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо в визначенні рівня підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту до застосування здоров’язбережувальних технологій в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності.
Список використаних інформаційних джерел
1. Бобрицька В. І. Технологія формування інноваційного освітнього середовища у вищому педагогічному навчальному закладі / В. І. Бобрицька // Вища освіта України – Додаток 3 (т. 7). – Київ, 2007. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : Моніторинг якості освіти» – С. 194 – 201. 2. Савченко О. Здоров’язберігаючий вимір шкільної освіти / О. Савченко // Педагогічна газета. – 2006. – № 8. – С. 1 – 2. 3. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / За ред. професора С. Сисоєвої. – К., 2001. – 510 с. 4. Смирнов Н. К. Школа и здоровье учащихся / Н. К. Смирнов // Школа и производство. – 2006. – № 1. – С. 7 – 9. 5. Науменко Ю. В. Здоров’язберігаюча діяльність школи / Ю. Науменко // Педагогіка. – 2005. – № 6. – С. 37 – 44. 6. Стан здоров'я учнів загальноосвітніх навчальних закладів обговорювали на засіданні колегії СЕС України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://www.moz.gov.ua/ua/main/press/?docID=11579. – Заголовок з екрана.