ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я І БЕЗПЕКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Є.В. Вишар,
Полтавський інститут економіки і права, Україна, evishar@mail.ru
Л.В. Клеценко, кандидат педагогічних наук,
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна


ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я І БЕЗПЕКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Стрімкий розвиток суспільства в останні роки висуває нові, все більш високі вимоги до людини і її здоров’я. Ситуація у сфері безпеки, що складається під впливом складного динамічного процесу, о основі якого лежить глобалізація, науково-технічний прогрес, інформатизація, посилення антропогенного навантаження на навколишнє середовище, супроводжується виникненням нових ризиків та загроз для людей. Тому питання безпеки життя та здоров’я людини розглядається як пріоритетне у контексті забезпечення сталого розвитку держави та суспільства в цілому. Сучасному жителю великого міста непросто зберегти здоров’я в умовах, де він щодня піддається впливу безлічі негативних для організму чинників, що впливають як на його фізичне, так і психічне здоров’я. Однак необхідно відзначити, що колись стрімке погіршення здоров’я нації залишається в минулому. Повсюди зводяться нові спортивні об’єкти, ведеться велика пропаганда здорового способу життя, державними органами і окремими організаціями розроблені спеціальні регіональні програми оздоровлення населення. Все це і багато іншого дозволяє сказати про відродження вітчизняних традицій здорового способу життя та культури здоров’я нації, в якій підростаюче покоління і молодь грають важливу роль.
Особливу соціальну групу, об’єднану певним віком, специфічними умовами праці та життя становить тудентська молодь [2]. Процес життєдіяльності, а також фактории, що безпосередньо пов’язані з навчальною діяльністю (такі як тривалість навчального дня, навчальне навантаження за розкладом, перерви між заняттями, стан аудиторій, соціально-психологічна атмосфера, нестабільне і незбалансоване харчування та ін.) роблять серйозний вплив на стан здоров’я молодого покоління [4].
Одним з першорядних завдань вузу, є звернення уваги студента на те, що ведення здорового способу життя може служити якісною передумовою майбутньої самореалізації в професійному і творчому плані, їх активного довголіття, здатності до створення здорової сім’ї. Молоді люди ставлять здоров’я на перші місця в ієрархії життєвих пріоритетів, однак, як показують соціологічні дослідження, не вживають належних заходів щодо його збереження [5].
У зв'язку з цим, цілком обгрунтованим є усвідомлення ролі системи освіти у вирішенні питань формування, збереження і зміцнення здоров’я молоді з урахуванням того, що, за даними всесвітньої організації охорони здоров’я, здоров’я людини на 50-55% залежить від способу її життя, більш ніж на 20 % - від стану навколишнього середовища, на 15-20% від спадковості і лише 10% складає внесок медицини [1, 7].
Загальновідомо, що освітній процес у вузі передбачає не тільки навчання і виховання, а й оздоровлення студента, формування у нього поняття культури здоров’я. Одним з основних напрямків діяльності навчальних закладів має стати створення в студентському середовищі клімату, який передбачає: збереження, зміцнення здоров’я, підтримання здорового способу життя, формування високої духовної і моральної культури молоді [3].
Важливий внесок у формування культури здоров’я майбутніх педагогів вносить освітня область безпеки життєдіяльності і, зокрема, навчальні курси: «Безпека життєдіяльності», «Основи раціонального харчування», «Основи здорового способу життя», «Вікова анатомія та фізіологія» метою яких є розвиток культури безпеки і формування особистості безпечного типу поведінки. Аналіз державних освітніх стандартів дозволяє зробити висновок про те, що формування культури здоров’я та культури безпеки життєдіяльності залишається пріоритетним в підготовці майбутнього бакалавра. Зміна стандартів не впливає на основні напрямки підготовки майбутнього фахівця, згідно з якими він, перш за все, повинен володіти культурою здоров’я. Культура здоров’я, в свою чергу, є одним з базових елементів загальної культури безпеки людини. Дані поняття нерозривно пов’язані один з одним, оскільки загальним об’єктом їх застосування є людина і стан її здоров’я.
Збереження і зміцнення здоров’я знаходяться в прямій залежності від рівня теоретичних знань і практичних навичок студентів, мотивації на ведення здорового способу життя, усвідомлення ними особистої відповідальності за власне благополуччя і благополуччя суспільства. Аналіз існуючих програм показав, що сьогодні необхідний новий «модульний», «універсальний» підхід до «здоров’язберігаючого» компоненту, який відповідає за зміну ставлення молодих людей до свого здоров’я і створення у них практики здорового способу життя. В сучасних умовах важливо формувати ціннісні орієнтації, озброюючи студентів стійкими знаннями, вміннями і навичками в області безпеки життєдіяльності та здорового способу життя, незалежно від одержуваної спеціальності та напрямки підготовки.
Список використаних інформаційних джерел:
1. Бех І. Д. Компетентнісний підхід у сучасній освіті / І. Д. Бех // Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технологія. – К.: Генезис, 2009. – С.21–24.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
3. Енциклопедія освіти / Акад.пед.наук України; гол. ред. В. Г. Кремінь. –К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
4. Побірченко Н. С. Компетентнісний підхід у вищій школі: теоретичний аспект / Н. С. Побірченко // Освіта та педагогічна наука, 2012. – № 3 (152). – С. 24–31.
5. Пометун О. І. Компетентісний підхід у сучасній освіті. Світовий підхід та українські перспективи / Під заг. ред. О. В.Овчарук. – К.,2004. – 111 с.
6. Савченко О. П. Компетентісний підхід у сучасній вищій школі / О. П. Савченко // електронний журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку ( Випуск № 2 (2010)).
7. Сущенко Л. П. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект): монографія / Л. П. Сущенко. – Запоріжжя, 2003. – 349 с.